Співачка та акторка (а також популярна блогерка і взагалі дуже енергійна особистість) FIINKA подалася на Нацвідбір на "Євробачення-2023", щоб представити світу яскраву культуру Гуцульщини. І зайшла одразу із туза: її конкурсна пісня присвячена герою карпатського епосу Івану Довбушу.
Про історію створення пісні, значимість опришків та їхніх нащадків для України, а також власну відповідальність перед цілою Гуцульщиною FIINKA Ірина Вихованець розповіла Ксенії Івась в ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь.
"Найбільше тішить, що починають цікавитися нашими героями і нашою культурою"
Як ти почуваєшся у ролі фіналістки Нацвідбору?
Відчуваю велику відповідальність, бо з нашого Івано-Франківська ще ніколи ніхто не їздив на "Євробачення" (FIINKA помиляється: у 2005 році Україну на "Євробаченні" представляла івано-франківська група "Ґринджоли", – ред). Відповідальність за те, що представляю Гуцульщину. Мені кажуть – дава, наша гуцулка, не підведи! Прикарпаття рулить! Тому мушу постаратися за всіх за нас.
Тебе відібрали з піснею "Довбуш". Як ти її написала?
Це було за два дні до початку війни. Я відчувала, знала, що вона буде. Я готувалася, спакувала тривожну валізу. І думала про те, що в нас точно все буде добре, бо в нас сильні хлопці. Наші опришки всю ту нечисть виб’ють. А пісня про те, що кожна дівчина хоче собі такого опришка, такого Довбуша — мужнього й сильного. І вони зараз є. Слава ЗСУ!
Ти зняла відео на цю пісню. З ким ти його створювала?
Відео створювала сама, як і всі свої відео раніше. Скажу для особливо прискіпливих критиків, що там не було якихось суперзйомок. Мені важливо було показати нашу гуцульську душу.
Зараз усі вставляють оце слово "шароварщина", коли бачать якийсь український стрій. А я хотіла показати правдивий гуцульський стрій. Ми їздили до приватного музею у місто Косів. Там чоловік 70 років збирав корони, очіпки, інші гуцульські головні убори. Ми позичили в них близько 30 штук. Потім їздили в ще один приватний музей дуже далеко в гори, туди навіть важко машиною дістатис — в село Бабин Косівського району в етномузей Петричука Богдана, де він вручну відшиває старі сорочки. Він ходив по гуцульських хатах, шукав по скринях, знаходив і давав їм нове життя. І ми це все вдягли на себе.
Мені здається, люди подивляться відео і поцікавляться всім цим.
Ти професійна театральна актриса. Чому ти вирішила стати співачкою?
Співачка, актриса – це все життя перегукувалося. Я з дитинства співала, на скрипці грала, їздила по вокальних конкурсах. Тому я вирішила і на театральний вступити, там співати потрібно було, інструментом володіти. Та й подобалася мені акторська гра, режисура. Якось усе поєдналося.
Тобто ти робила ставку на співачку, а потім вже на актрису?
Так. Мала вступати на скрипальку. Уже майже і вступила, але в останній момент передумала. І пішла писати гумористичні сценарії, робили КВК в школі.
А тепер театр відійшов на друге місце?
Взагалі відійшов. Я звільнилася. Я вирішила робити щось своє. Театр — це дуже специфічна форма. Там треба на свого режисера потрапити. І я зрозуміла, що треба вертатися до себе, до свого коріння і звідти черпати енергію. А вона така безмежна! Я як зачерпнула! І я зрозуміла що в цьому кайф – бути собою, говорити на рідному діалекті.
А от в музиці хіба не треба потрапити до свого продюсера?
Я не в курсі. У мене немає продюсера. Я сама по собі.
"Свою популярність я здобула, коли синочок був зовсім малесенький. З немовлям на руках ми знімали усі кліпи"
FIINKA: "Кайф у тому, щоб бути собою, говорити на рідному діалекті"
Ти дуже цікаво повідомила чоловікові, що ти пройшла до фіналу Нацвідбору. Ти зробила це на сцені драмтеатру Івано-Франківська. Прямо під час вистави. Уся родина у вас акторська?
Ні. Ми перші. Я і чоловік. Може, продовжимо. Батьки не мають жодного стосунку до творчої сфери.
Ти як мама маленького хлопчика не переживаєш через те, що в разі перемоги тобі доведеться багато часу приділяти "Євробаченню", а не родині?
Я коли все це починала, була на сьомому місяці вагітності. Мені всі казали – вгамуйся! Як кажуть у гуцулів – дай трішки сраці сіна! Всядься! Але я не з тої породи. Усю свою діяльність, свою популярність я здобула, коли синочок був зовсім малесенький. З немовлям на руках ми знімали усі кліпи. Тому для мене це нормально. Я знаю, що з цим робити.
"Євробачення" має величезну фан-спільноту. Зазвичай вони люблять слухати пісні усіх претендентів. Цікаво, чи приходили до тебе на сторінки закордонні слухачі?
Так, багато. Навіть вже якісь інтерв’ю хотіли брати. Усім цікаво, хто такий Довбуш, про кого я співаю. І це мене найбільше тішить, що починають цікавитися нашими героями та нашою культурою.
Уже почалися репетиції фіналу. Ти вже знаєш, яким буде твій номер?
Звичайно. Я щось привезла для нього з Франківська.
Там буде килим?
Килим — то в "Калуша". А в нас буде ліжник. Це такий гуцульський символ, внесений до культурної спадщини ЮНЕСКО. Декілька сіл виготовляють на всю Україну та експортують на весь світ. А номер в мене буде максимально танцювальний. Більш нічого розкривати не можу.
Хто займається постановкою?
Дмитро Лека. Хореограф з Франківська. Хочу його привітати – він нещодавно виграв змагання з сучасної хореографії.
Якщо ти переможеш і поїдеш до Ліверпуля представляти нашу країну, що ти розкажеш про нашу країну в Європі?
Європа захоплюється нами – як ми попри все примудряємося просто жити? Сміятися, радіти. Якщо в нас не буде цієї жаги до життя – то все це намарно. Я хочу позитив наш український, нашу силу духу показати Європі. Це наша філософія життя. Треба бути українцем, щоб це мати. Це мотивуватиме європейців ще більше нам допомагати. Тому що ми життєлюбні та позитивні!
Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.
