"Кобзарі віщують революцію, барди і рокери її роблять, користується плодами попса, а в цей час джазмени тихенько собі лабають в ресторанах". В цій афористичній сентенції кобзаря і "людини з гітарою" Едуарда Драча є велика, як кажуть, сірячинна правда, розуміння котрої, одначе, не сподвигло його зійти зі своєї стезі на шлях грошовитих жанрів. Зламати в собі чесність – це зламати себе.

В 1989 році на першому Всеукраїнському фестивалі сучасної пісні та популярної музики "Червона Рута" в Чернівцях Едуард Драч - молодий лікар із Черкас - зачарував усіх і здобув першу премію в номінації "Авторська пісня". Іншою точкою відліку стала перемога у 1991 році в Луцьку на фестивалі авторської пісні "Оберіг".

За минулі роки Едуард Драч подолав чимало вітчизняних та світових доріг, радував своєю піснею не тільки столичне українство, а й земляцькі громади Канади, Франції, Німеччини, Польщі, Московії. І всюди його пісня доводила, що не у всіх в Україні "хата з краю", що пам’ятаємо, чиї ми діти, і що знов встає княжая земля під клейноди княжі (як у пісні "Зірка Мономаха").

Едуард Драч розвивається як кобзар і бард, що дає йому можливість більш успішно "вписувати" стародавнє українське мистецтво у глобалізоване, комерціоналізоване сьогодення і відтворювати пульс майбуття.

Едуард Драч є поліінструменталістом: торкає струни автентичних українських інструментів - кобзи, ліри, бандури, гуслів, й окрім гітари грає на фортепіано, скрипці, мандоліні, банджо. Виконує музику різну: від джазу, блюзу, рок-н-ролу та власних композицій-стилізацій до народного мелосу та творів з репертуару кобзаря Остапа Вересая.