| Іван Попович Василина Біля хати Василини затоптали трави, Затоптали буйні трави хлопці кучеряві Та вертаються додому всі з гарбузами. Що ж ти робиш, Василино, з… | Грай, сопілко, грай - Всю печаль розжени, Знай, дівчино, знай, Я прийду восени - Тоді, оживе село, Хай звенять кругом Струни радісно. Гей, музико, грай - Наше серце… | Зустрічались ми з тобою Щосуботи, щонеділі, І тебе я нареченою Своєю називав, Друзі наші жартували - "Погуляєм на весіллі". Тільки раптом третій зайвим Я для… | Крила пісні не зазнають втоми, Бо завжди вертаюсь я додому, Де зустрівся з долею своєю Я під солов'їною зорею. Зорі, зорі, зорі солов'їні - Тільки в нас на рідній… | Гей, над плаєм, над високим Розсипались зорі, А під ними ген Карпати, Смерекові гори! Тут, на синіх полонинах Квіти, мов корали, Тут, у горах, моя любко, Нам музики… | Рушив поїзд кохання, Рушив, пішов на завжди. Знаю я% поїзд кохання | Більше не вернеться сюди. | (2) Вже рушив поїзд, | А в ньому кохання, | Останнє наше з… | Куплет 1: Небо осені жде, вже отави покошено. Їй пора вже прийти та чомусь припізнилася. Ти прости, що приходжу до тебе непрошений. Чує серце моє, наші долі… |