Тому й кажу до сина і дочки,
Що де б не умирали українці, |
Каштани в Києві засвічують свічки!.. | (2)
Так, я умру, вмирає все на світі.
То спека буде, чи січнева лють,
Свічки-каштани навесні засвітять, - |
І цим мене, українця, пом'януть!.. | (2)
Та поки серце силу духу чує,
Та поки очі дивляться на світ,
Цілющий, молодий на нас чарує |
На Україні сніг каштанів цвіт!.. | (2)
Та вірю я, коли мене не стане,
Коли відчує світ мою могуть,
Вогнем весни освітять ніч каштани, - |
І цим мене, вкраїнця, пом'януть!.. | (2)


















