Холод пробігся по венах,
І зникла тривога...
Там у думках, прикрих словах
Ми забували себе
І ту світлу дорогу...
Йшли по якій без нарікань
І застережень про даль
Невідому і втому...
Де ті мости в річки чекань?
Де ті гаї,
Де мелодію чути знайому:
Часу не гай! Люби-кохай!
Не відпускай те колиме і рідне -
Весен розмай, крихітний рай -
Сонячний рай,
У якому розлука не квітне!..
Важко, коли стіни чужі,
І нестерпимо - кричати,
І серця не чути...
Щастя - воно десь на межі
Між поцілунком гарячим
І кроком у смуток...
Не відвертай ясних очей -
Хай там попереду
Даль невідома і втома...
Віримо в те - час потече
У ті гаї,
Де мелодію чути знайому:
Приспів.

















