Село, з якого прийшли до нас ці пісні, таке маленьке, що не на кожній мапі його і знайдеш. Втім, коли чуєш, як їх заспівано, розумієш, що це не стільки вада, скільки перевага. Адже справа ще і в тому, що в ньому фактично всі є не просто родичами, а й нащадками одного багатодітного діда-прадіда. Велика родина. А справжня родина, навіть якщо вона маленька – то велика сила. Мабуть, саме тому, коли слухаєш, виникає відчуття, ніби ти не зовсім і слухач. Приїхав от погостювати, а родина така щира і гостинна, що хазяї не просто прийняли-привітали, а ще й заспівали, та не поодинці, а дружно. І так стає від цього тепло, що і від’їжджати не хочеться. А село це, між іншим, стоїть вздовж дороги між невеличкими містами. І от – не вимила з нього дорога солі земної, навпаки – усе наносне, марне як прийшло, так і пішло. Залишилося тільки справжнє. У всякому разі, це, беззаперечно, стосується і самих пісень, і того, наскільки щиро вони виконуються. Без прикрас – просто красиво