Осінь розкидає пожовтіле листя,
І весна, і літо пішли в небуття,
І шипшина в розовім намисті.
Осінь золота, ти щедра і вродлива,
Ніби мрія чиста і свята.
Листя, наче зорі, карооке диво,
Вся у квітах осінь золота.
Падає листя
Вогнисте й прозоре,
Немає йому вороття.
Падає листя, |
Мій друг і мій ворог - |
Осінь мого життя! | (2)
Відлетять птахи у вирій незабаром
В далечінь незнану до весни,
Та пісні залишаться із нами
Хай співа душа свої пісні!
Та душа така, як осіннє небо
Неосяжне й чиста, як роса.
І мені нічого від життя не треба,
Тільки хай співа, не згаса!
Приспів.



